- Ласкаво просимо до Gems.ua
- Вхід
Ми зв’яжемося з Вами!
Залиште свої:
1,00 $ / 45,00 грн. / 0,87 €
Ми зв’яжемося з Вами!
Залиште свої:
Гемолог, засновник ПП «Центурі» Юрій Курилюк розповідає про етику ринку ювелірних каменів.
Особливості діагностики мінералів не дозволяють звичайному споживачу одразу перевірити правильність вказаної інформації, і здебільшого лишається довіритись продавцеві. Така особливість ринку сформувалась історично, тому ступінь довіри до виробників та торговців прямо залежить від їхньої здатності дотримуватись етичних норм торгівлі.
За декілька останніх десятиліть в міжнародній ювелірній спільноті приділяється все більше уваги створенню максимально зрозумілих споживачеві правил і виокремлення продавців, які чітко дотримуються таких вимог.
Етика продажу передбачає надання споживачу максимально коректної і повної інформації про ювелірні камені: назви, походження, обробки, місця видобутку, масово-розмірних параметрів і якісних характеристик.
Правильне застосування назви ювелірного каменю має відповідати назві його мінерального виду або мінерального різновиду. Переважна більшість мінералів в межах одного мінерального виду може мати декілька назв мінеральних різновидів, що базується на різниці у кольорі, малюнку або особливих ознаках.
Як приклад, мінеральний вид або мінерал турмалін має різновиди в залежності від кольору: дравіт, верделіт, індиголіт, рубеліт; мінерал корунд: рубін, сапфіри сині, жовті, помаранчеві.
Доповнювальною, але обов'язковою частиною назви ювелірного каменю є визначення походження, яке може бути природним, якщо відбулось без втручання людини в надра або на/над поверхнею Землі, або синтетичне, якщо таке втручання відбулось.
Загальною ринковою практикою для каменів природного походження є правило — додатково не зазначати прикметник «природний» або «натуральний» і залишати назву без додаткового визначення.
Для всіх каменів, які мають природні аналоги і які зроблені/вирощені за участю людини, застосовується термін «синтетичний».
Для каменів, які не мають природних аналогів (напр. кубічний оксид цирконію) і які створені за участю людини, рекомендують використовувати термін «штучний».
На практиці продавці намагаються пом'якшити термін «синтетичний» лагіднішими «вирощений» або «лабораторний». Прямої заборони на їх вживання немає, але часом саме так споживача можна ввести в оману чи заплутати, користуючись низьким рівнем обізнаності у темі.
Абсолютно недоречним описом є згадка методу вирощування каменя, зокрема терміна «гідротермальний», який люблять використовувати для синтетичних смарагдів без будь-яких інших пояснень. В природних гідротермальних процесах мінералоутворення кристалізуються різні мінерали, зокрема і смарагди.
Майже всі ювелірні камені після видобутку обробляються для подальшого використання в ювелірних виробах. Найпоширенішими методами обробки є огранювання та полірування, в результаті яких отримуємо так звані ювелірні вставки — камені з новими формами, ребрами та гранями. Така обробка не потребує додаткового опису, оскільки цілковито описується формою каменю, яка здебільшого зазначається і є візуально зрозумілою.
Крім цього, існує сила силенна інших обробок, які зазвичай називають облагороджуванням. Серед них радіаційне опромінення, прогрівання значними температурами, заповнення порожнин в камені різноманітними речовинами, процеси дифузійного проникнення частинок всередину каменю.
За українським законодавством облагороджені ювелірні камені мають бути позначені саме так. Великою проблемою є ледь не 100%-й імпорт з зовнішніх ринків, де надання такої інформації не є правилом.
Тривалий час Світова ювелірна конфедерація World Jewellery Confederation - CIBJO дотримувалась дворівневого розкриття інформації про облагородження. Обов'язково мали розкриватись дані про нестабільні або облагородження, що значно змінюють характеристики каменю. Нині спостерігається рух в напрямку однозначного повідомлення про облагородження.
Питання їх визначення в окремих випадках є достатньо важкою справою навіть в умовах спеціалізованих лабораторій, а для окремих каменів процеси штучного облагородження подібні до тих, які виникають в природі, отже розрізнити їх вкрай проблематично.
Географічне походження завжди було одним з важливих питань для споживача. Історично відомі бірманські рубіни або колумбійські смарагди, австралійські опали або кашмірські сапфіри.
Знання про місце видобутку каменю бажане, проте не завжди можливе для встановлення. Багато компаній не визначають родовище або країну видобутку. Найбільш достеменно це питання визначається спеціалізованими лабораторіями, проте це вартісна процедура і застосовується винятково для недешевих ювелірних каменів. В іншому випадку, інформація передається всередині галузі від продавця покупцю усно. Вірогідність її правдивості — від 0 до 100 % залежно від рівня знань і репутації продавця.
Загальне правило звучить так: наявний документ, в ідеалі висновок солідної експертної лабораторії, гарантує визначення місця видобутку, всі інші думки й гарантії — на розгляд споживача.
Визначення родовища у сертифікаційних документах з когорти класичних районів видобутку забезпечує додавання до вартості каменю удвічі, а то й утричі. Відсутність письмового підтвердження не змінює ціну і прирівнює камінь до каменів без визначеного місця видобутку.
Якщо для кольорових ювелірних каменів питання визначення місця видобутку є звичайним, то для діамантів воно може бути визначено лише видобувником. На заваді географічної прив'язки стає мантійне походження кристалів діамантів, яке в різних частинах світу робить їх абсолютно подібними за структурою, хімічним складом і наявністю включень і домішок. Отже, визначити серед огранованих діамантів камені з ПАР, Ботсвани, Австралії чи Канади неможливо.
Ця особливість діамантів становить зараз одну з найбільших проблем при виокремленні і забороні діамантів, видобутих на території країни-агресора — росії.
Підтвердити масу і розміри каменя у ювелірному виробі доволі складно, для визначення точних параметрів потрібно вилучити його з оправи.
Особливо багато питань виникає, коли огранювання не є ідеальним. У такому випадку різниця між справжньою і прорахованою за визначеними геометричними розмірами масами часом сягає до 30—40%, що може викликати недовіру до продавця.
Споживач має розуміти, що точність визначення маси ювелірних каменів вимірюється в сотих каратів і може бути здійснене винятково перезважуванням у незакріпленому вигляді.
Якісні характеристики в ювелірних каменях — це класифікування за кольором, чистотою та якістю огранювання. Всі шкали чистоти і кольору незалежно від організації, де розроблялись і затверджувались, мають описовий характер і ґрунтуються на суб'єктивній оцінці експертів.
Найбільш досконалою і узгодженою торгівцями в усьому світі є класифікаційна шкала сортування діамантів за кольором, чистотою і якістю огранювання, запроваджена Гемологічним інститутом Америки GIA Education. Вона неодмінно використовується у всіх торгівельних операціях з діамантами.
Шкали для інших кольорових каменів не мають міжнародного визнання і використовуються епізодично. Їхній продаж без зазначення якісних характеристик є масовим, а з наявними характеристиками — винятком.
В Україні наявність якісних характеристик як для діамантів, так і для кольорових ювелірних каменів базується на застосуванні різноманітних технічних умов. Оскільки технічні умови є локальним нормативним документом, то їхнє застосування не є обов'язковим для всіх суб'єктів ринку. Тобто, питання визначення якісних характеристик — добровільна справа виробника.
Базові міжнародні правила етики ринку ювелірних каменів викладені в чотирьох книгах Світової ювелірної конфедерації World Jewellery Confederation - CIBJO. Вони регламентують питання застосування номенклатури і класифікаційних ознак для діамантів, дорогоцінних каменів, перлів і коралів.