Рубін (група корунду)

rubin-golubinaya-krov

Свою назву рубін отримав за червоний колір (лат. ruber — червоний). Лише у 1800 р. було встановлено, що рубін і сапфір є різновидами корунду. До цього рубіном називали і червону шпінель, і гранат (всі три мінерали називали також карбункулами). Головним хромофором в рубіні слугує хром, коричневатих відтінків надає залізо.

Колір рубінів варьюється як на різних родовищах, так і в межах одного родовища, тому судити за відтінком рубіну про місце його походження неможливо. Такі найменування, як «бірманський» або «сіамський» рубін, лише оманюють і слугують, швидше за все, якісною оцінкою каменів. Більш за все цінуються рубіни «кольору голубиної крови» — чисто-червоні з легким пурпуровим відтінком. Забарвлення часто розподіляється нерівномірно: плямами або смужками. Необроблені камени мають тьмяний або жирнуватий блиск, але огранований рубін сяє майже як алмаз.

За твердістю рубін, як і взагалі корунд, поступається лише алмазу, хоча і в 140 разів м'якіший за нього. В той же час рубін в 7 разів твердіший ніж топаз - наступний еталонний мінерал шкали Мооса. При цьому твердість рубіну виразно змінюється в залежності від напрямку в кристалі, що необхідно враховувати в процесі ограновування. Висока твердість корунду дозволяє використати його неювелірні різновиди в якості абразиву. Корунд слугує головною складовою частиною наждаків. Хоча спайности у рубіна немає, але за певними напрямками буває добре виражена відокремленість. Крихкість рубіну зумовлює обережне поводження з ним під час ограновування і вставлення каменю в оправу.

Часто в рубінах зустрічаються включення. Проте вони не вважаються дефектами каменю, а навпаки - свідчать про їхнє природне походження. Характер включень (мінерали, канали або інші порожнини) може слугувати вказівкою на родовище рубіна. Включення голочок рутилу надають каменю або ніжного шовковистого відливу, або - при належній шліфовці кабошоном - ефекту котячого ока, або ж виявляють високо цінований астеризм - фігуру шестипроменевої зірки, що ковзає поверхнею кабошону при його повороті.

Родовища

Ювелірні рубіни утворюються переважно при контактному метаморфізмі доломітових вапняків під впливом гранітів. Вміщуючими породами слугують в таких випадках доломітові мармури. Проте вміст рубінів в таких первинних родовищах для промислової розробки занадто низький. Видобуваються рубіни в основному з алювіальних розсипів. Висока щільність рубіну дозволяє збагачувати річкові піщано-галечні відкладення шляхом промивання; з отримуваного концентрату рубіни потім вибирають вручну. Методи видобування сьогодні такі ж примітивні, як і сотні років тому. Власниками рубінових копалень, як правило, є західні компанії при обмеженій участі місцевих підприємців. Більш-менш значні родовища рубіну відомі лише у Бірмі, Таїланді, Шри-Ланці й Танзанії. Найважливіші з них знаходяться у Верхній Бірмі, поблизу Могоку. Пласт, що містить рубіни, залягає тут в декількох метрах від поверхні і розробляється шурфами, канавами і шахтами. Проте лише близько 1 % рубінів, що видобуваються – ювелірної якості. Правда, рубіни тут часто мають колір "голубиної крови". Великі камені дуже рідкісні.

Таїландські рубіни зазвичай коричневі. Їх видобувають південно-східніше Бангкоку, в окрузі Чангвада, з глинистого гравію. Видобувні шахти досягають тут глибини 8 м. У Шри-Ланці родовища розташовані в південно-західній частині острову, в районі Ратнапуру. Рубіни з цих розсипів (що називаються на місцевому наріччі "ілам") мають зазвичай суничний відтінок. Часто рубіни видобувають тут прямо з дна річок - з пісків і гальки. Починаючи з 50-х років в Танзанії видобувається декоративна зелена порода (цоізитового амфіболиту) з досить великими, хоча переважно непрозоими, рубінами. Лише одиничні кристали тут придатні для ограновування. Нещодавно рубіни були знайдені також у верхній течії річки Умба, на північному сході країни.

Незначні родовища рубінів є в Афганістані, Австралії (штат Квінсленд), Бразилії, Кампучії, на Мадагаскарі, в Малаві, Пакистані, Зимбабве і США (штат Північна Кароліна). Дрібні родовища рубіну і сапфіру відомі також в Швейцарії (кантон Тессін), Норвегії і на території колишнього СРСР (Урал, Памір). Рубін належить до найбільш дорогих з дорогоцінних каменів. Великі рубіни зустрічаються рідше, ніж порівняні з ними за величиною алмази. Найбільший рубін ювелірної якості важив 400 кар; він був знайдений у Бірмі і розколотий на три частини. До числа видатних за красою всесвітньо відомих рубінів відносяться "Рубін Едуарда" - 167 кар (Британський музей природничої історії, Лондон), зірчастий рубін "Рива" - 138,7 кар (Смітсонівський інститут, Вашингтон), зірчастий рубін "Де Лонга" - 100 кар (Американський музей природничої історії, Нью-Йорк), рубін "Мир" - 43 кар, який дістав свою назву у зв'язку з тим, що був знайдений у 1919 р., нарикінці першої світової війни. Численні рубіни прикрашають королівські регалії і старовинні фамільні коштовності. Проте дуже багато з них в результаті новітніх досліджень були "викриті", виявившись червоною шпінеллю. Серед них "Рубін Чорного Принца" в британській короні і "Рубін Тимура" в нагрудному ланцюзі, що теж належить до коштовностей англійської корони. Краплевидні шпінелі Віттельсбахської корони, виготовленої в 1830 р., також довгий час вважалися рубінами.

Нині ограновування рубінів робиться зазвичай в країнах, де вони видобуваються. Ограновувачі, намагаючись зберегти якомога більшу масу каменю, не завжди витримують його пропорції, тому багато каменів пізніше доводиться піддавати повторному ограновуванню. Прозорим рубінам надають ступінчасте або діамантове ограновування, менш прозорі шліфують кабошоном.

У колишньому СРСР родовища рубіну були відкриті лише в післявоєнні роки. Це передусім родовище Макар-Рузь на Полярному Уралі, приурочене до ультраосновного масиву Рай-Із, а також знахідки рубіну у своєріднихх пегматитах Паміру. Разом з непрозорим червоним корундом в обох родовищах зустрічаються прозорі кристали рубіну ювелірної якості.

Родовища корундів (рубіну і сапфіру)

Югославія, прілеп	рубін червоний
Бразилія, Яуру, Мату-Гросу	сапфір темно синій
Бірма	рубін червоний "голубина кров"; сапфір синій
Тайланд	рубін червоний, темно-червноний
Цейлон	рубін червоний; сапфір синій; сапфір жовтий; сапфір зелений
Кашмір	сапфір синій
Пакістан	рубін червоний
Танзанія, Хунзава долина	сапфір оранжевий
Австарлія, долина Умбі	сапфір синій, жовто-зелений
Малаві	різноманітні сапфіри; рубін червоний

Підробки рубінів

На ринок ювелірних каменів потрапляє багато підробних рубінів, особливо скляних імітацій і дублетів з верхньою частиною з гранату, а нижньою - зі скла або ж з верхньою частиною з природного сапфіру, а нижньою - з синтетичного рубіну. В обігу до сьогодні є багато торгових найменувань, що вводять в оману: наприклад, балас-рубін (шпінель), капський рубін (гранат), сибірський рубін (турмалін). Рубін можна сплутати з гранатами - альмандином і піропом, флюоритом, цирконом-гіацинтом, шпінеллю, топазом, турмаліном.

З 1990-х років з'явилися синтетичні ювелірні рубіни, аналогічні природним за складом, фізичними і особливо оптичними властивостями. Проте їх можна відрізнити за включеннями, а також завдяки тому, що на противагу природним рубінам вони пропускають ультрафіолетове проміння. Для годинникових і опорних каменів в приладах, а також для твердотільних лазерів і інших технічних потреб нині застосовуються виключно синтетичні рубіни.

Велика і все зростаюча різниця в ціні природних і синтетичних рубінів надає методам їхнього надійного розпізнавання особливо важливого значення. Найпростіше сплутати рубін з червоною шпінеллю: обидва камені близькі не лише за кольором, але і за твердістю, щільністю, світлопереломлюванням (шпінель лише трохи м'якіша і легша, має трохи менш яскравий блиск), проте на відміну від рубіну вона оптично ізотропна, що без зусиль встановлюється за допомогою поляризаційного мікроскопу.

_______________________________________________

Колір: червоний різних відтінків

Риска (порошок): біла

Твердість: 9

Щільність: 3.97 — 4,05

Спайність: відсутня, але часто спостерігається відокремленість

Злам: дрібнораковистий, нерівний; крихкий

Сингонія: тригональна

Кристали: шестигранні дипірамідальні, табличчаті, рідше призматичні

Хімічна формула: Al2O3, окис алюмінію

Ступінь прозорості: непрозорий, просвічує, рідше прозорий

Світлопереломлення: 1.766 — 1,774

Двопереломлення: -0.008

Дисперсія: 0,018

Плеохроїзм: сильний від жовтувато-червоного до глибокого карміново-червоного

Лінії спектру поглинання: 694,2; 692,8; 668, 659,2; 610 — 500; 476,5; 475; 468,5

Люмінісценція: сильна, карміново-червона

В статті були використані матеріали з:

1. В. Шуман. Світ каменю. Дорогоцінне і підробне каміння, М.: -1986 г .

2. Я.П. Самсонов, А.П. Турінге. Самоцвіти СРСР, М., Надра - 1984 г.