(044) 536-18-77

(050) 207-75-54

Вибір валюти:

/41,00грн

Атестація дорогоцінного каміння

Стаття про законодавство і практику застосування в Україні (2005р)


... суб'єкти підприємництва зобов'язані проводити торгові операції з природними дорогоцінним камінням виключно за наявності документа про атестацію!


Питання атестації дорогоцінного каміння сьогодні дуже актуальні для підприємств виробляють і торгують ювелірними виробами. В умовах конкуренції, що загострилася, значного припливу імпортних виробів, а також збільшених знань і вимог з боку покупців для багатьох вітчизняних ювелірних марок постала непроста задача вистояти і розвиватися. Можливо це лише за умови залучення нових споживачів.

 

Одним з найбільш дієвих маркетингових методів, активно практикуються відомими ювелірними марками (Cartier, Bvlgari, Damiani і ін.), є продаж ювелірних виробів із сертифікованими коштовними каменями. Останнім часом все більше торговельних підприємств за кордоном використовують різного виду сертифікати для забезпечення довіри покупців. Разом з тим, це чудова можливість не тільки вказати характеристики і назви каменів, але і повідомити приємну для покупця інформацію про магічні властивості каменю або його зодіакальну прихильність.

 





Сертифікат на діамант
Вищої алмазної ради (Бельгія)
Сертифікат на рубін Міжнародного
гемологічного інституту (Бельгія)
Сертифікат на рубін Міжнародного
гемологічного інституту (Бельгія)


 Найбільш відомими і шанованими у всьому світі є сертифікати на дорогоцінні камені Гемологічного інституту Америки (Gemmological Institute of America, США), Міжнародного гемологічного інституту (International Gemmological Insitute, Бельгія), Вищого алмазного ради (High Diamond Council, Бельгія).

У нашій країні все більше поважають себе і своїх клієнтів ювелірних майстерень й бутиків — і слідують традиції сертифікувати камені. Керуючись закордонним досвідом, а також з метою гарантувати українському покупцеві гідний вибір, сертифікувати дорогоцінне каміння в Україні зобов'язали всіх виробників та торговельні організації. Пидумано їй і власну назву - атестація.

Вперше вимога атестувати дорогоцінні камені міститься в Правилах роздрібної торгівлі ювелірними виробами (постанова КМ України від 25 березня 1999 № 460). Пізніше у 2000 році введено в дію Правила атестації (постанова КМ України від 6 вересня 2000 р № +1396), згідно з якими суб'єкти підприємництва зобов'язані проводити торгові операції з природними дорогоцінними каменями виключно за наявності документа про атестацію!

 

Під атестацією в Україні розуміють комплекс завдань, в який входять:
- діагностика і визначення індивідуальних характеристик каменя;
- перевірка на відповідність їх стандартам;
- визначення власного і торгового назв каменю;
- складання супровідних документів.

 

Обов'язковою атестації підлягають дорогоцінні, дорогоцінні органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння, перераховані ст. 2 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (637/97-ВР).

 

Право проводити атестацію мають всі суб'єкти господарювання, що проводять операції з дорогоцінними каменями. Серед таких можуть бути державні органи (Державна пробірна служба, Державний гемологічний центр), суб'єкти підприємництва, які здійснюють діяльність на підставі ліцензій, що видаються Міністерством фінансів, суб'єкти підприємництва, щ онадають послуги, пов'язані з діагностикою та оцінкою дорогоцінного каміння.

 

Безпосередньо атестувати камені мають право тільки особи, що  отримали "відповідну кваліфікацію". Аналіз нормативних документів, а також практики застосування правил атестації вказує, що підтвердженням кваліфікації є свідоцтва або дипломи про навчання в таких установах:
- Державний гемологічний центр України;
- Державна пробірна служба;
- профільні середні спеціальні і вищі навчальні заклади;
- спеціалізовані підприємства (наприклад, гранувальні заводи).


Спірним слід вважати питання про визнання свідоцтв, що видаються іноземними навчальними організаціями, наприклад, Гемологічним інститутом Америки (США), Вищою алмазною радою (Бельгія) і т.д. Спеціальних обмежень з цього приводу нормативні документи не містять.

Ринкова практика свідчить, що більшість ювелірних підприємств дуже рідко самостійно атестують дорогоцінні камені. Причиною цього є необхідність покупки дорогого устаткування і високий професійний рівень персоналу. Найбільш зручна альтернатива - використання у виробництві атестованих дорогоцінних каменів. Відповідальність за правильність оцінки перекладається в такому випадку на постачальника. Однак не всі постачальники проводять атестацію взагалі (що є прямим порушенням діючих норм) і ще менше тих, хто проводити її правильно і готові, при необхідності, підтвердити дані атестації.


Щоб уникнути несподіваних неприємностей, ювелірне підприємство, що купує дорогоцінні камені, має звернути увагу на супровідні документи до продукції, що поставляється. Згідно з Правилами атестації продаж дорогоцінних каменів проводиться або з атестатом встановленого зразка, або з супровідними документами, що містять необхідну інформацію.
До супровідних документів належать накладні або специфікації для незакріплених каменів, а також етикетки (бірки) для ювелірних виробів.

 

Головні вимоги, яким повинні відповідати такі супровідні документи, що замінюють атестат, це обов'язкова наявність в них такої інформації:
- найменування підприємства;
- власне і торгове (якщо таке є) назва каменю;
- індивідуальні характеристики, згідно з нормативним актом з посиланням на нього;
- штамп ОТК або завірену підпис особи, яка проводила атестацію.


Якщо трапилося так, що були придбані неатестование камені і на базі підприємства неможливо провести атестацію, суб'єкт має права атестувати дані камені в Державному гемологічному центрі або скористатися послугами експертних приватних фірм здійснюють атестацію, про це прямо вказано в постанові Кабінету Міністрів від 25 березня 1999 р № 460. Згідно з чинним законодавством діяльність приватних підприємств з експертизи та атестації дорогоцінного каміння не ліцензується.

 

Дуже важливо, щоб атестація дорогоцінного каміння була проведена за чинним в Україні нормативним документам. Так, наприклад, не можна використовувати з метою атестації радянські ТУ 25-07.1319-77 на діаманти, оскільки вони офіційно перестали діяти в Україні з 2002р. Те ж саме відбулося і з іншими нормативними документами, що регулювали питання визначення характеристик рубінів, смарагдів і синіх сапфірів в Радянському Союзі.
За останній час в Україні розроблено нові нормативні документи, які регламентують питання сортування діамантів і кольорових дорогоцінних каменів.


До таких належать:
- ТУ У 36.2-32920333.001-2005 на діаманти і кольорові дорогоцінні камені, затверджені Асоціацією "Укрінтерстандарт";
- ТУ У 36.2-00226744.001-2002 на діаманти, затверджені ДП "Вінницький завод" Кристал ";
- ТУ У 36.2-21587126.001-2002 на діаманти затверджені Державним гемологічним центром України.


Найбільш сучасними, всеосяжними і наближеними до міжнародних стандартів є розроблені Асоціацією "Укрінтерстандарт" ТУ У 36.2-32920333.001-2005 **. У них враховано світовий досвід оцінки діамантів, рубінів, синіх сапфірів і смарагдів. Система оцінки кольору містить літерні та цифрові показники і встановлює чіткі переходи між ними. Вона доповнена еталонами за кольором, дублікати яких комплектуються на вимогу суб'єктів підприємництва.

 

Концепція визначення чистоти каменів в ТУ У 36.2-32920333.001-2005 позбавлена ​​зайвої, що залишилася з часів радянських правил оцінки, деталізації. В її основі правило видимості дефектів, а також їх впливу на блиск і гру каменю. Значною перевагою технічних умов є схематичне зображення груп дефектності, що дозволяє використовувати технічні умови молодим оцінювачам.
За вимогами до ограновування ТУ У 36.2-32920333.001-2005 дотримуються параметрів визнаних провідними гемологічного і торговими операціями. Згідно даних технічних умов підприємства можуть використовувати різні за якістю ограновування каміння. Детальна характеристика огранки обов'язкове лише у великих діамантах масою понад 1 карата.


Застосування даних технічних умов не вимагає наявності спеціального дорогого устаткування або високопрофесійних експертів. Вони найбільше підходять підприємствам виготовляють ювелірні вироби та торгують ними.


В ТУ У 36.2-00226744.001-2002 розроблених і затверджених ДП "Вінницький завод" Кристал "закладені дуже жорсткі вимоги до параметрів ограновування діамантів. Колір і дефектність оцінюються цифрами за принципом, закладеним в радянських технічних умовах, ідеальні камені мають характеристику 1/1. Дані технічні умови в першу чергу розраховані на діаманти, що грануються на самому заводі "Кристал", продукція якого відрізняється виключно правильним огранюванням, що забезпечує максимальний блиск і "гру" каменів.

Однак використовувати ці технічні умови для діамантів інших виробників вкрай важко і невигідно. Ідеально ограновані камені коштують на 15-25% дорожче діамантів з задовільною огранюванням при однакових показниках кольору і чистоти, в закріпки побачити відмінність в огранювання вкрай важко навіть фахівцеві.

ТУ У 36.2-21587126.001-2002 на діаманти, розроблені і затверджені Державним гемологічним центром при Міністерстві фінансів, пропонують суб'єктам два методичних підходи до оцінки кольору і чистоти каменів. Перший ґрунтується на радянському підході оцінки кольору і чистоти діамантів, і передбачає цифрові позначення. Другий використовує, що застосовуються в міжнародній торговельній практиці, літерні класифікації (колір від D до Z, дефектність від IF до P). Обидві методу доповнені цілим рядом нововведень (наприклад, додаткова дефектність 1+), які ускладнюють оцінку і можливість визначення вартості.

Всі зазначені вище технічні умови є власністю їх розробників, тому перед тим, як скористатися тим чи іншим документом (наприклад, вказати посилання на бирці вироби) суб'єкт повинен отримати право на його використання.


Суб'єкту також важливо знати, що ТУ У 36.2-00226744.001-2002 і ТУ У 36.2-21587126.001-2002 можуть використовуватися виключно для оцінки діамантів.


ТУ У 36.2-32920333.001-2005 ** передбачені для атестації діамантів і інших кольорових дорогоцінних каменів.

На додаток до зазначених вище документів на сьогодні залишається легітимним наказ Міністерства фінансів України № 228 від 6 листопада 1998 У ньому скорочено викладається система оцінки діамантів і кольорових дорогоцінних каменів затверджена за часів СРСР. Основною проблемою її використання є відсутність методології оцінки. Прийняте поділ рубінів і сапфірів на три групи кольору і три групи дефектності не відповідає реальній практиці продажів даних товарів на міжнародних ринках. Схожа проблема існує в класифікації смарагдів. У класифікації діамантів взагалі відсутні дані про критерії огранки.


Однак, незважаючи на це, наказ Міністерства фінансів № 228 від 6 листопада 1998 року є чинним і може служити нормативним документом для атестації дорогоцінного каміння.

Звернемо увагу на основні загальні тенденції, закладені в основу всіх зазначених вище документів:
- чим більше нацветом в діамант, тим більше цифровий показник групи кольору.
- чим світліше (менш виражений) характер кольору в кольорових коштовних каменях тим більше цифровий показник групи кольору;
- чим більше дефектів в діамант або кольоровому коштовному камені, тим більше цифровий показник групи чистоти.


Атестація дорогоцінного каміння, як і будь-яка інша обов'язкова процедура, передбачає контроль над її дотриманням. У постанові Кабінету Міністрів від 6 вересня 2000 № 1396 вказано, що даний контроль зобов'язані здійснювати Міністерство фінансів та інші контролюючі органи відповідно до завдань, покладених на них.

 

Відповідно до практики, контролерами дотримання Правил атестації дорогоцінного каміння є посадові особи Державної пробірної служби та Держспоживстандарту. До їх компетенції входить як виявлення порушень, так і накладення адміністративних штрафів щодо суб'єктів підприємництва.

Найчастіше за порушення в даній сфері застосовуються дві статті Кодексу про адміністративні порушення.


По-перше, це добре відома більшості ювелірів стаття 189-1 Порушення порядку видобутку, виробництва, використання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, згідно з якою передбачена відповідальність за порушення порядку реалізації дорогоцінних каменів. Санкції за порушення покладені стосовно посадових осіб суб'єкта господарювання становить від 56 до 340 гривень.

 

Юрій Курилюк, 2005 р.

 

* Стаття 155 Порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, встановлює за подібні порушення санкцію в розмірі штрафу від 17 -170 гривень до 85-459 грн.
Значно посилює відповідальність суб'єктів підприємництва умисний обман споживачів. Оскільки "кидалово" покупця на мізерну за поняттями ювелірного ринку суму - від 57 гривень тягне за собою кримінальну відповідальність посадових осіб підприємства згідно зі ст. 225 КК України.

Однак найбільшої шкоди ювелірному підприємству будуть нести не адміністративні штрафи і не загроза кримінальної відповідальності, а репутація ненадійного виробника або продавця. Адже розвиток сертифікації дорогоцінних каменів зобов'язане фірмам-брендам, таким як Cartier, Van Cleaf, Tiffany і іншими, які змогли домогтися визнання і довіри, в тому числі за рахунок виняткової коректності в оцінці дорогоцінних каменів.

** C 2010 року діють ТУ У 36.2-32049733-001: 2010 року (діаманти), ТУ У 36.2-32049733-002: 2010 року (сапфір синій, рубін, смарагд)