(044) 592-14-88

(050) 207-75-54

Вибір валюти:

/35,00грн

Історія класифікації дорогоцінного каміння

Сьогодні відомо більше, ніж 150 назв каміння, що використовується для виготовлення різноманітних виробів ювелірної, технічної, виробничої, будівельної галузі. Багато найменувань було відомо і в давні часи, не дивно, що вже тоді люди намагалися упорядкувати та класифікувати природне каміння.


Так, відома найперша така класифікація була розроблена Арістотелем. В ті часи дорогоцінне каміння класифікували переважно за його астрологічними чи магічними ознаками або ж навіть за лікувальними властивостями. На початку нашої ери, коли вчення про каміння тільки зароджувалося, найвідомішим та найвизначнішим науковим діячем був Гай Пліній Секунд, якого ще називали Пліній старший. В 77 році він завершив написання своєї «Природничої історії», що складалася з тридцяти семи книг, п’ять з яких були присвячені мінералогії. Ця праця, зокрема дані про каміння, що в ній наведено, має неоціненне значення та використовується багатьма діячами в цій сфері й донині.


В часи раннього середньовіччя найбільший розвиток наука про каміння отримала на Сході. Тоді, в IX столітті значну популярність та визнання здобули праці саме арабських діячів аль-Кінді («Про дорогоцінне каміння та про подібне до них») та аль-Масуді («Промивальні золота та копальні самоцвітів»). Дещо пізніше класифікації дорогоцінного каміння були розроблені вченими середньо Азії – аль-Біруні, Ібн Сином та Насреддіном Туей.


Досить відомою та цікавою є «Книга про каміння» архієпископа Марбода Реннського, в якій він віршами описав 60 коштовних каменів. Поему Марброда було написано латинською мовою, однак пізніше її переклали іншими мовами – англійською, французькою, датською, італійською. Архієпископ не лише описав зовнішній вигляд каменів, але й місця видобування, магічні та лікувальні властивості кожного з них. До речі, саме про лікувальні властивості дорогоцінного каміння в часи раннього середньовіччя було написано значну кількість робіт. Серед них можна виділити «Про дива світу» єпископа Альберта Великого, «Квіти міркувань щодо властивостей догоцінного каміння Ахмеда Тейфаши, арабського вченого.


А в Європі значний вклад в розвиток науки про каміння зробив Рене Жюст Гаюї, мінералог та кристалограф з Франції. Саме він у 1817 році виділив 13 видів самоцвітів. Через декілька років російський діяч, граф Г.К.Розумовським перевидав працю Гаюї французькою мовою, доповнивши її власними спостереженнями. Цей твір було перекладено на російську мову в 1933 році.


В 1824 році російський науковець М.П. Щеглов видав книгу «Про дорогоцінне каміння та способи його розпізнавання», яка є одним з найважливіших творів XIX століття. Щеглов розрізняв самоцвіти за зовнішнім виглядом, а також за їх певними властивостями – твердістю, питомою вагою, світлозаломленням, реакцією на нагрівання, здатністю електризуватися. Він виділив два класи самоцвітів: до першого відніс 11 каменів, до другого - 30, а також дав характеристики близько 80 мінералам.


В давні часи дорогоцінне каміння класифікували переважно за його астрологічними, магічними або лікувальними властивостями


Суттєвими внесками в класифікацію каміння були роботи відомих німецьких та російських вчених К.Клуге, О.Є.Ферсмана, В.І. Соболевського, Є.Я.Києвленка. Нижче, у порівняльній таблиці ми наводимо їхні класифікації природного каміння, а також класифікацію природного дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, яка є загальноприйнятою в Україні.


Класифікація Види природного каміння
1. К.Клуге (1860) 1. Ограноване, або власне дорогоцінне каміння: камені 1,2,3 класу
4 клас: кварц (гірський кришталь, аметист, рожевий кварц, авантюрин), халцедони (агат, карнеол, плазма, геліотроп, яшма, хризопраз, роговики), опали (огранований опал, напівопал, гідрофан, кахолонг, яшмовий опал, звичайний опал), польовий шпат (адуляр, амазоніт, лабрадор), обсидіан, лазурит, гаюїн, гіперстен, діопсид, флюорит, янтар
5 клас: жадеїт, нефрит, серпентин, агальматоліт, діалог, бронзит, бастит, мармур, селеніт, алебастр, малахіт, пірит, родохрозит, гематит, преніт, натроліт, лепідоліт
2. О.Є.Ферсман (1920) А. Матеріал для огранювання (самоцвіти): камені 1,2 і 3 порядку
Б. Виробний матеріал (кольорове каміння)
1 порядок: нефрит, лазурит, главколіт, содаліт, амазоніт, лабрадор, орлець, азурит, малахіт, авантюрин, кварцит, гірський кришталь, димчастий кварц, агат і його різновиди, яшма, везувіан, рожевий кварц, письмовий граніт
2 порядок: лепідоліт, фукситовий сланець, серпентин, агальматоліт, стеарит, селеніт, обсидіан, мармуровий онікс, датоліт, флюорит, кам’яна сіль, графіт, лазурит, смітсоніт, цоїзит
3 порядок: гіпс, порфіри і частково декоративний матеріал – брекчії, зливні кварцити та ін..
В. Органогенне каміння: перли, корал, янтар, гагат
3. В.І. Соболевський (1971) 1. Коштовне каміння (самоцвіти)
2. Кольорове каміння
1 клас: малахіт, орлець, нефрит, ляпіс-лазур, амазоніт, ларадор, авантюрин, халцедон, письмовий граніт та ін..
2 клас: офіт (благородний змійовик), агальматоліт, мармуровий онікс, флюорит, сепіоліт, селеніт, яшма та ін.
4. В.Я. Києвленко (1980) 1. Ювелірне (дорогоцінне)
2. Ювелірно-виробне каміння
1 порядок: лазурит, жадеїт, нефрит, малахіт, янтар, хризопраз, чароїт
2 порядок: агат, амазоніт, родоніт, гірський кришталь безбарвний і димчастий, гематит-кривавик, рожевий кварц, звичайний опал, непрозорі іризуючі польові шпати
3. Виробне каміння: яшма, письмовий граніт, скам’яніле дерево, кахолонг, мармуровий онікс, обсидіан, лиственіт, гагат, селеніт, флюорит, серпентиніт, авантюриновий кварцит, офір кальцит, агальматоліт
5. Відповідно до Постанови КМУ № 512 від 27.07.94 р. та № 475 від 08.04.98 р. 1. Дорогоцінне каміння 1, 2, 3 і 4 порядку
2. Напівдорогоцінне каміння
Перший порядок: бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове і котяче око, хауліт, хризопраз, чароїт
Другий порядок: агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам’яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий, кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іритуючи польові, яшма
3. Декоративне каміння: андезит, габро, граніт, дацит, кальцифір, кварцит, конгломерати, лабрадорити, мармур, сієніт, травертин, туф

 

Як бачимо, класифікація, що прийнята в Україні сьогодні, має певну схожість лише з однією класифікацією – Києвляненка. Якщо ж говорити про всі класифікації в цілому, то жодна з них не є універсальною, адже основані вони, як правило на оцінках вартості мінералів, а також на їх органолептичних * характеристиках. А от жодних показників кількісного характеру вони не дають. Тому доцільною була б така класифікація, яка основувалась б на об’єктивних кількісних показниках, наприклад властивості природного каміння під час оброблення набувати потрібної форми та фактури. Такими показниками можуть бути трудомісткість та енергоємність процесу оброблення природного каміння. Про важливість застосування саме цих показників свідчить також і той факт, що експорт України в ювелірній галузі має переважно сировинний характер, в українських родовищах існують значні запаси природного каміння, такого як граніт, лабрадорит, габро, які доречно обробляти в тому місці, де вони видобуваються.


Для складення універсальної класифікації обрані показники необхідно поєднати з фізичними або хімічними властивостями мінералів, при чому такими, які б точно їх характеризували. Для цього необхідно досконало знати характеристики природного каміння, які б визначали параметри їх обробки.


Ми знаємо, що дуже часто при обробці дорогоцінного, напівдорогоцінного та декоративного каміння застосовується алмазний інструмент. Так, без нього не можуть пройти обробку всі представники халцедонової групи (кварц, агат, кахолонг, хризопраз, сердолік), яшма, кварцит, скам’яніле дерево, кремінь тощо. Граніт, лабрадорит, габро, певні різновиди мармуру, серпентиніту, лазуриту, родоніту, нефриту, жадеїту та інші, як правило, також проходять алмазну обробку. Крім того, існують такі мінерали (мармуровий онікс, офіокальцит, деякі мармури тощо), які можуть оброблятись без застосування алмазного інструменту, однак зазвичай він все одно використовується. Тому ми будемо брати за основу обробку природного каміння саме алмазним інструментом.


Трудомісткість оброблення є величиною прямо пропорційною часу шліфування дорогоцінного, напівдорогоцінного або декоративного каміння. Для визначення практичного показника трудомісткості шліфування варто застосувати коефіцієнт відносної трудомісткості обробки алмазним інструментом, який оцінюється в порівнянні з трудомісткістю обробки еталонного матеріалу. Еталонним для природного каміння силікатних та іншого схожого на нього вважають оптичне скло (марка К-8), а для каменеобробної галузі еталоном є технічна яшма або кварц.


Звичайно, дані показники не визначають енергоємності процесу обробки, крім того, існуючі спеціалізовані літературні джерела також майже не містять енергетичних показників. Однак, користуючись методом визначення показників трудомісткості обробки природного каміння, показники енергоємності цього процесу можна так само визначити як відношення енергоємності шліфування потрібного мінералу до енергоємності обробки еталонного представника.


Отже, провівши аналіз показників трудомісткості та енергоємності процесів обробки природного каміння, можна надати йому певної послідовності, а значить отримати базу для створення універсальної класифікації дорогоцінного, напівдорогоцінного та декоративного каміння, яка б враховувала їх технологічні параметри.


* - це такі властивості об’єктів зовнішнього середовища (повітря, води, їжі тощо), які виявляються та оцінюються на смак, запах, дотик та іншими органами чуттів.