Про гемологію та коштовну професію

Розмова з гемологом про тонкощі та нюанси професії. 

Наука про дорогоцінні або ж коштовні камені називається гемологією. Дехто з фахівців-«каменярів»  вживає термін гемографієя, але все-таки, останній більш доречній у значенні «опис каменів», а ніж як «знання про камені», чим є гемологія. 

 Давайте розберемося.
 Гемологія —  наука достоту своєрідна та неординарна.
Якщо будь-який геологічний матеріал — породу — можна колоти, розтирати в порошок, досліджувати хімічні властивості, то гемолог не може нічого такого собі дозволити: він має справу лише з цілісним твердим об’єктом — в більшості випадків все-таки з кристалом (природнім, штучним або вирощеним), який має блиск, гру і т.д.  І частіше всього ці об’єкти – прозорі. Адже непрозорі камені повсюджені значно більше, тому менш цікаві як прикраси чи об’єкти естетичного сенсу. Прозорі та блискучі з даніх-давен становили особливий інтерес для людства – через свою красу, твердість (а отже  довговічність) та рідкісність. Ще за часів Римської імперії Пліній-батько присвятив увагу прозорим мінералам, як особливо красивим, в своєму трактаті про природу.
Тобто можна стверджувати, що гемолог  (окрім визначення підробок, імітацій і т.д.) займається саме естетично-красивими прозорими каменями, що несуть позитив при спогляданні на них.

 

Чи може гемолог з першого погляду або «на око» визначити, який камінь тримає в руках?

Гемолог, як лікар: він не може — і немає права — з одного лише погляду надати весь перелік діагнозів; точно сказати, чи тримаєте ви в руках справжню цінність чи майже нічого. Він може передбачити або оцінити з великою долею ймовірності, якщо це справді досвідчений профі.
Але остаточний вирок потребує досліджень гемологічними неруйнівними методами.

 Приміром, маємо такий випадок з нашої практики: людина принесла смарагд вагою быля 10 каратів, гарного насиченого-зеленого відтінку, близького до смарагдового еталонного; з включеннями, цілком характерними для смарагдів — але значною подряпиною просто на площадці зразка. Вартість такого каменю без подряпини складає близько 50-60 000 дол. США, але наразі камінь потребував переогранування, а отже мав втратити в своїй вазі та в вартості.
Виявилось, що таким от методом «подряпання» ( іншим, більш твердим мінералом), «фахівці» з ломбарду намагалися визначити, що це за камінь.

 

Про обладнання гемологів

 

Порівнянно з іншими науками, гемологія обмежена в методах, а раніше, до появи електронних мікроскопів, сучасних аналізів, і в засобах.
Цікаво знати, що за радянських часів в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворень  відбувся справжній прорив, коли тип каменю навчились визначати за лічені хвилини  за допомогою простого рефрактометра, яким вимірюють показник заломлення. До цього професори та академіки мали використовувати спеціальні громізки  апарати.
Сучасний практикуючий гемолог для виконання повної експертної оцінки каменя обов’язково має в своєму арсеналі таке обладнання, як рефратометр, електронний мікроскоп, полярископ, різні вимірювальні пристрої тощо, тощо.

Очам вір, але й перевір або як проводиться експертиза

 

Важливий нюанс гемології: потрібно мати не просто практику визначення каменів, а мати багату практику, на власні очі побачити багато різних  за типом та якістю зразків.
До того, в  ідеалі гемолог — це фахівець, що знається на мінералогії.

Так в практиці зустрічались казуси, коли людина не раз бачивши алмазну сировину, вирішила спробувати щастя в С’єра-Леоне і купила «ідеальні кристали з ідеальним малюнком травлення, ідеально віддінку». Після огранування діаманти виблискували купою включень. У відповідь на «чи використовували Ви якісь прилади, або подивитись сировину?», людина здивовано відповіла: «Навіщо? Я  ж приїхав в перевірене родовище, де видобувають першокласні діаманти»…

Пам’ятаю також , яке сильне враження справив на мене поліхромний турмалін, коли я вперше тримав у руках розрізаний навпіл камінь з чітким градієнтом зеленого та червоного. Для мене це була магія, проте згодом став зрозумілий процес утворення таких каменів. А далі знову нюанси: як камінь виглядає в сировині – і як заграє в огрануванні, наскільки відкриється краса чи буде мати той самий вигляд, що називають дорогоцінним.

 

 А згадати про діамант, що змінював колір при зміні температури. Я не вірив у це, поки не переконався на власні очі. Здивування моєю не було меж, адже до цього я ніколи про таке чув. А камінь був сертифікований GIA.

 

Залишилась в пам’яті історія про тріо опалів бодлерів, дорогих та неординарних (кожен з них коштував більше 2 тис. дол.. США). Два з них – були доповненням одне-одного по формі, як горіх розколений навпіл. Але малюнок і кольори грали кожен в свою гру. Після цього нічого подібно не бачив, пошкодував, що ми його продали.

  

Як і де можна отримати фах гемолога?

 

Факультету гемології ви не знайде в ВИШах. Але дедалі з’являються відповідні спеціалізації в геологічних та мінералогічних факультетах. Раніше гемологами частіше ставали геохіміки, геофізики та мінерологи. 

Для фаху гемології ще є багато можливостей розвитку.

Можна пробувати вчитися на курсах експертів-гемологів, але треба розуміти, що потрібно буде прикласти зусиль для самовдосконалення.
Поволі з’являють гемологічні центри, де можна здобувати підвищення кваліфікації . Найвідоміші та поважні — це GIA (Гемологічний інститут Америки) та Німецький інститут гемології, вони найбільш користуються повагою.

 

Гемологію відносять до прикладних наук. Щоб точно визначити тип каменю, потрібно обладнання. А як відбувається визначення походження каменю, тобто з якого родовища він був видобутий?
На відміну від видобутку корисних копалин, як от нафта,  дорогоцінні камені шукають здебільшого старателі, а не великі видобувні компанії. Трохи осторонь знаходиться алмазний ринок, куди стабільно вкладають кошти.
В ідеалі, спочатку має проводитися геологічне дослідження родовища, вивчатися горизонт та борт кар’єру, в якому знайшли певний зразок, з чого роблять висновки про період та умови формування. Тоді далі стає зрозуміло, як і де шукати потенційні залежі.
Старателі працюють дуже просто: де знайшли перший зразок, там і копають далі. Схожа ситуація відбувається зараз з видобутком українського бурштину, коли абсолютно не відомо, що робилося  з каменями. І коли приносять жменю сировини — ти не можеш визначити родовище, оскільки немає ніяких досліджень.

 

Про ринок коштовного каміння

 

Справа в тім, що ринок каміння має свою специфіку, він і справді світовий, адже родовища є по всій земній кулі  — і  попит «розкиданий» по світу, тільки часто в діаметрально протилежних сторонах.

Тому іноді трапляються ситуації, що навіть серйозні лабораторії заявляють про невідоме каміння, приміром, з якимись особливими методами облагороджування чи обробки. Прикладом може служити історія з чорними діамантами. Видобувальники-старателі вигадали досить  простий метод, яким дуже дефектні прозорі діаманти перетворювали на чорні (метод графітізації). На ринок стали надходити великі партії таких каменів, а GIA могло лише констатувати факт, але не пояснити, що і як. Поки не провелися дослідження.
Тому навіть відомі лабораторії в певний проміжок часу можуть не знати тих чи інших нюансів сучасного дорогоцінного ринку.

Поэтому даже известные лаборатории в определенный промежуток времени могут не знать тех или иных нюансов современного драгоценного рынка. 

 
Дякуємо за розмову Юрію Курилюку