(044) 592-14-88

(050) 207-75-54

Вибір валюти:

/35,00грн

Сапфір (група корунду)

Все про камінь
Сапфірами в давнину називали найрізноманітніші сині камені - від сапфіру до лазуриту. На початку XIX ст. виявилося, що сапфір і рубін є ювелірними різновидами корунду. Спочатку сапфіром іменувався лише синій різновид, а прозорому корунду інших кольорів, окрім червоного, давали особливі суто торгові назви: наприклад, зелений корунд називали східним перидотом або східним смарагдом, жовтий - східним топазом і т. д. Такого роду назви нерідко вводили в оману. Сьогодні під назвою "сапфір" розуміють ювелірний корунд будь-якого кольору, окрім червоного, - рубіну. Колір сапфіру тепер прийнято вказувати спеціально. Наприклад: зелений або жовтий сапфір. Якщо ж говориться просто "сапфір" - йдеться лише про синій камінь. Безбарвний сапфір називають також лейкосапфіром, помаранчево-жовтий - падпараджей сингальською ("квітка лотосу"). Різкої межі між сапфірами рожевувато-фіолетових тонів і рубіном не існує. Світлі червоні, рожеві і фіолетові корунди зазвичай відносять до сапфірів: адже серед сапфірів вони котуються досить високо, а як рубіни їх вважали б низькосортними. Хромофором у синьому сапфірі слугують залізо і титан, у фіолетовому - ванадій. Незначна домішка тривалентного заліза надає сапфіру жовтого, а двовалентного - зеленого забарвлення. Рожеві відтінки обумовлені домішкою хрому. Найбільш цінуються волошково-сині сапфіри чистої води.


Твердість у сапфіра така ж висока, як і у рубіну, і тією ж мірою залежить від напрямку в кристалі. Анізотропію твердості важливо враховувати при ограновуванні. Якогось єдиного забарвлення люмінесценції, характерного для усіх сапфірів, не існує - його колір залежить від власного кольору каменю і від родовища. Включення голочок рутилу обумовлюють шовковистий блиск каменю, у великій кількості - ефект "котячого ока" і шестипроменевої зірки: зірчастий сапфір. На думку деяких дослідників, астеризм сапфіру на відміну від рубіну викликаний не голочками рутилу, а порожнистими каналами, орієнтованими в трьох напрямках.


Вміщуючі породи родовищ сапфірів - мармури або базальти. Утворюються вони також на пегматитах, але видобуваються головним чином з алювіальних розсипів або кір вивітрювання, рідше - з корінних порід. Методи розробки надзвичайно прості: шурфи або ями, пройдені вручну, і розмиті схили дозволяють розробляти сапфіронісний пласт, що залягає на глибині. Глину, пісок і гравій відділяють промиванням; сапфіри накопичуються завдяки їхній високій щільності. На завершення проводиться ручна відбірка сапфірів і класифікація їх за якістю. Сапфір поширений набагато ширше, ніж його найближчий родич - рубін, оскільки хромофором сапфірів служить залізо, а не хром, що забарвлює рубіни і рідко зустрічається.


Родовища


Промислово значимі родовища сапфіру нині знаходяться в Австралії, Бірмі, Шри-Ланці і Таїланді.
Австралійські родовища в Квінсленді відомі з 1870 р. Вміщуючими породами там слугують базальти, з вивітреного верхнього шару яких сапфіри видобуваються шляхом промивання. Якість їх невисока. Глибокий синій колір цих каменів стає при штучному освітленні чорнильним, зеленуватим або навіть майже чорним. Світліші камені теж мають зелений відтінок. Нещодавно були знайдені чорні зірчасті сапфіри. Супутні мінерали австралійських сапфірів - кварц, піроп, топаз, турмалін, циркон. У 1918 р. в Новому Південному Уельсі були виявлені сині сапфіри гарної якості. Згодом ці родовища стали, вочевидь, вельми продуктивними.


У Верхній Бірмі, біля Могоку, розробляються алювіальні розсипи, що містять разом з сапфіром також рубін і шпінель. Їхніми материнськими породами слугують пегматити. У 1966 р. тут був знайдений найбільший зірчастий сапфір - кристал масою 63 000 кар (12,6 кг!).


На острові Шри-Ланка сапфіри видобувають з прадавніх часів. Родовища там розташовані в південно-західній частині острова, в районі Ратнапура. Вміщуючими породами є залишки доломітизованих вапняків в гранітах або їхні прошарки в гнейсах. Розробляються розсипи річкової гальки потужністю 30-60 см (на місцевому наріччі "ілам"), що залягають на глибині від 2 до 10 м. Сапфіри в них в основному світло-сині, часто з фіолетовим відтінком. Крім того, тут зустрічаються також жовті і помаранчеві різновиди типу падпараджи і разом з ними - зелені, рожеві, коричневі і майже безбарвні камені, нарешті, зірчасті сапфіри і сапфірове "котяче око". Супутні мінерали дуже численні: апатит, гранат, кварц, кордієрит, топаз, турмалін, циркон, шпінель, епідот.


У Таїланді є два родовища сапфіру : одне (Банг-Кха-Ча) знаходиться поблизу Чантхабурі, в 220 км на південний схід від Бангкока, інше (Бо-Плой) - біля Канчанабурі, в 120 км на північний захід від Бангкока. Вміщуючі породи - мармури або базальти. Розробляються родовища, приурочені до розсипів та кір вивітрювання. Мінерали-супутники: гранат, рубін, циркон, шпінель. Сапфіри тут гарної якості і різних забарвлень, зустрічаються і зірчасті. Камені густого синього кольору, втім, зазвичай із зеленуватим відтінком.


Більш за інші цінуються кашмірські сапфіри (Індія). Родовища там розташовані на висоті 5000 м (хребет Занскар в Гімалаях) в 200 км на південний схід від Сри­нагару. Вони експлуатувалися зі змінним успіхом з 1880 р. і нині закинуті. Сапфіри там видобувалися з сильно каолінізованої пегматитової жили, що залягає в кристалічних мармурах. З жорстви цих пегматитів видобувались сапфіри густої волошкової синяви, часто з шовковистим відливом. Нерідко за кашмірські видають бірманські сапфіри.


У 1894 р. були відкриті родовища сапфіру в шт. Монтана (США), приурочені до андезитової дайки. Камені видобувалися як з самої дайки, так і з щебені, що утворюється при її вивітрюванні. Кольори сапфірів Монтани дуже різноманітні, нерідко вони тьмяно-блакитні або синьо-сталеві. Розробка родовища припинена в кінці 20-х років XX століття. Нині тут відновлені роботи на Іого-Талч.


Родовища сапфіру відомі також у Бразилії (Мату-Гросу), на заході Кампучії, в Кенії, Малаві, Зимбабве і з нещодавніх часів - на півночі Танзанії. Одиничні знахідки зірчастих сапфірів трапляються на півночі Фінляндії (у Лапландії).
Прояви синього сапфіру, на території колишнього СРСР, пов'язані з сієнітовими пегматитами Ільменських гір на Уралі і з нефелін-сієнітовими пегматитами Хибинського масиву на Кольському півострові, невеликі і, крім того, можуть слугувати джерелами отримання ограновувальної сировини низької якості, придатної лише для виготовлення дрібних каменів типу "іскри".


Великі сапфіри зустрічаються рідко. Іноді їм, подібно до знаменитих алмазів, надають власні імена. Американському музею природничої історії (у Нью-Йорку) належить "Зірка Індії" - ймовірно, найбільший з оброблених зірчастих сапфірів (536 кар), а також чорний зірчастий сапфір "Опівнічна зірка" (116 кар). Смітсонівський інститут (Вашингтон) придбав зірчастий сапфір "Зірка Азії" (330 кар). Два знамениті сапфіри ("Св. Едуарда" і "Стюарт") знаходяться серед коштовностей британської корони. У США з трьох сапфірів, масою приблизно по 2000 кар кожен, вирізані скульптурні портрети президентів США : Вашингтона, Лінкольна і Ейзенхауера. Колекція Алмазного фонду Росії має в своєму розпорядженні унікальні за красою і масою сині цейлонські сапфіри; один з них (200 кар) вмонтований в хрест держави Російської імперії, інший (258 кар) вставлений в брошь.


Родовища корундів (рубіну и сапфіру)

Бразилія (Жауру, Матто Гроссо):  темно-синій сапфір
Бірма:  рубін (відмінної якості)
   сапфір синій
Таїланд:  рубін
   темно-червоний рубін
   сапфір синій, жовтий, зелений
Кашмір:  волошково-синій сапфір
Пакистан:  рубін
Танзанія (Хунза Веллі):  помаранчевий сапфір
Австралія:  сапфір синій, жовтий, зелений
Малаві:  сапфіри різних кольорів
   рубін
Словенія (Прилип):  рубін

 

Підробки сапфірів


На синій сапфір схожі багато каменів: бенітоїт, кіаніт, кордиерит, танзанит, топаз, турмалін, циркон-старлит, шпінель; імітують його також синім склом. Існує багато торгових найменувань, що вводять в оману покупця: так, бразильським сапфіром називають синій топаз, східним сапфіром - синій турмалін.
Дублети "під сапфір" складають з синього кобальтового скла і тонкої гранатової накладки на майданчику каменю або роблять верхню частину із зеленуватого сапфіру, а нижню - з синтетичного синього сапфіру. Нещодавно з'явилися дублети, складені з двох дрібних природних сапфірів. Зірчасті сапфіри імітують, використовуючи зірчастий рожевий кварц; пласка нижня частина каменю вкривається при цьому синьою емаллю. При іншому способі імітації на гладкій нижній стороні синтетичного сапфірового або скляного кабошона гравіюється зірка.
На початку століття навчилися вирощувати синтетичні сапфіри, за властивостями дуже близькі до природних. З 1947 р. отримують також синтетичні зірчасті сапфіри ювелірної якості.

Колір:  синій і блакитний різних відтінків, а також безбарвний, рожевий, помаранчевий, жовтий, зелений, фіолетовий, чорний
Риска (порошок):  біла
Твердість:  9
Щільність:  3,99 - 4,00
Спайність:  відсутня
Злам:  нерівний до раковистого
Сингонія:  тригональна
Кристали:  загострені з обох кінців, бочковидні, шестиграні дипіраміди, рідше табличчаті
Хімічна формула:  Al2O3, окис алюмінію
Ступінь прозорості:  прозорий донепрозорого
Світлопереломлення:  1.766 — 1,774
Двопереломлення:  -0.008
Дисперсія:  0,018
Плеохроїзм:  у синього сапфіра виразний - від темно- до зеленувато-жовтого і жовтого; у жовтого слабкий - від зеленувато-жовтого до жовтого; у зеленого слабкий - від жовто-зеленого до зеленого; у фіолетового виразний - від фіолетового до рожевого
Лінії спектру поглинання:  у синього цейлонського сапфіру 471, 466, 455, 450, 379; у жовтого - 471, 460, 450; у зеленого - 471, 460—450
Люмінесценція: у синього сапфіра фіолетова або відсутня, у жовтого - помаранчева, у безбарвного - помаранчева до фіолетової

 

В статті були використані матеріали з:
1. В. Шуман. Світ каменю. Дорогоцінне і підробне каміння, М.: -1986 г .
2. Я.П. Самсонов, А.П. Турінге. Самоцвіти СРСР, М., Надра - 1984 г.
3. Joel E.Arem.PhD. F.G. AColor encyclopedia of gemstones -1977